Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (2) | Реферативна база даних (18) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Литвишко В$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 15 Представлено документи з 1 до 15 |
|||
| 1. | 
Попсуйшапка А. К. Частота несращения и замедленного сращения отломков при изолированных диафизарных переломах длинных костей конечностей [Електронний ресурс] / А. К. Попсуйшапка, О. Е. Ужигова, В. А. Литвишко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2013. - № 1. - С. 39-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2013_1_10 Проаналізовано протоколи огляду 1239 постраждалих з ізольованими діафізарними переломами кінцівок Харківської МСЕК за період 2008 - 2010 рр. Серед зазначених осіб було 726 хворих, первинно направлених на комісію, і 477 інвалідів, які зверталися повторно через стійкі наслідки травм. Серед хворих, що звернулися первинно, перелом стегнової кістки був у 226 осіб, кісток гомілки - у 416, плечової кістки - в 69, кісток передпліччя - у 51. Встановлено, що частота випадків незрощення перелому після накісткового остеосинтезу склала від 12,5 до 26 % залежно від сегмента, після інтрамедулярного - від 17 до 23 %, внаслідок використання апаратів зовнішньої фіксації - від 7 до 13 %, гіпсової пов'язки або скелетного витягнення - від 2,6 до 4 %. | ||
| 2. |
Попсуйшапка А. К. Особенности формирования, структурно-механические свойства фибрин-кровяного сгустка и его значение для регенерации кости при переломе [Електронний ресурс] / А. К. Попсуйшапка, В. А. Литвишко, Н. А. Ашукина, З. Н. Данищук // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2013. - № 4. - С. 5-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2013_4_3 Досліджено венозну кров 3-х добровольців та визначено час утворення (45 - 60 хв) фібрин-кров'яного згустку в замкненому просторі in vitro, а також вивчено вплив на швидкість його формування механічних факторів (тиску та перемішування). Встановлено залежність структури та механічних властивостей сформованого фібрину від зазначених факторів. Вивчено гістоморфологічні особливості фібрин-кров'яних згустків, одержаних із навколовідламкових зон 12 постраждалих із закритими переломами кінцівок, у терміни від 2 год до 12 діб після травми. Виявлено, що через 2 - 4 год після перелому в утворену фібринову сітку по периферії проникають малодиференційовані клітини і фібробласти, починається вростання кровоносних капілярів. Через 6 - 12 діб відмічено реорганізацію згустку. | ||
| 3. |
Литвишко В. А. Лечение диафизарных переломов бедренной кости аппаратами внешней фиксации [Електронний ресурс] / В. А. Литвишко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2014. - № 2. - С. 16-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2014_2_5 Вибір оптимального методу лікування постраждалих з діафізарними переломами довгих кісток залишається дискутабельним питанням сучасної травматології. Мета дослідження - вдосконалити методики лікування діафізарних переломів стегнової кістки з використанням апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ) виробництва ПП "ОРТОПАК" та оцінити результати. Проліковано 80 пацієнтів (83 переломи стегнової кістки), у 32 з яких перелом стегнової кістки поєднувався з переломами інших сегментів. У більшості хворих (65) виконано закрите вправлення відламків на системі скелетного витягнення з подальшою (через 5 - 7 днів) їх фіксацією АЗФ, у 15 - одночасне закрите вправлення та фіксацію АЗФ. У 3-х випадках виникла необхідність відкритого зіставлення відламків. Результати: терміни фіксації апаратом становили до 10 тижнів у 22 (27,5 %) осіб, до 16 - у 38 (47,5 %), до 20 - у 14 (17,5 %), до 24 - у 5 (6,25 %), до 30 - у 1 (1,25 %). Незрощення зафіксовано в 3-х (3,75 %) пацієнтів. Висновок: діафізарні переломи стегнової кістки можна ефективно лікувати із застосуванням АЗФ виробництва ПП "ОРТОПАК", обираючи адекватну методику зіставлення відламків. | ||
| 4. | 
Попсуйшапка А. К. Проблемные вопросы теории лечения диафизарных переломов [Електронний ресурс] / А. К. Попсуйшапка, В. А. Литвишко // Міжнародний медичний журнал. - 2014. - Т. 20, № 3. - С. 76-80. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mmzh_2014_20_3_18 | ||
| 5. |
Литвишко В. О. Напружено-деформований стан фібрин-кров’яного згустку та окістя в зоні діафізарного перелому за різних умов з’єднання відламків та його вплив на структурну організацію регенерату [Електронний ресурс] / В. О. Литвишко, О. К. Попсуйшапка, О. В. Яресько // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 1. - С. 62-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_1_12 | ||
| 6. |
Попсуйшапка О. К. Переміщення відламків під час лікування діафізарних переломів та їх значення для процесу регенерації кістки [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, Н. О. Ашукіна, С. М. Яковенко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 2. - С. 31-40. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_2_7 Для лечения диафизарных переломов используют методы фиксации, при которых образуются конструкции "отломки - фиксатор" с различными механическими свойствами и диапазоном перемещений отломков. Цель работы - обосновать концепцию влияния перемещений отломков на процесс формообразования регенерата при лечении диафизарных переломов ортезом или стержневым аппаратом (АВФ). Перемещение отломков с помощью ультрасонографии оценено у 18-ти больных с диафизарными переломами плечевой (9), бедренной (5) и большеберцовой (5) костей. Среди них 8 пострадавших со свежими переломами плечевой кости лечили консервативно с использованием ортеза, у 5-ти со свежими переломами бедренной кости и костей голени использовали АВФ, 6 пациентов были с несросшимися переломами после металлоостеосинтеза. Установлено, что отломки имеют многовекторную траекторию перемещений в пространстве. У больных со свежими переломами плечевой кости, которым применяли ортез, линейные перемещения концов отломков были в пределах 1,1 - 6 мм (10 - 40 % от исходного расстояния), амплитуда угловых составила <$E2~-~8~symbol Р>. При фиксации АВФ линейные перемещения отломков до 2 мм (13 %) выявлены только у больных с переломом бедренной кости. В случае несросшихся переломов под действием осевой нагрузки появлялась или увеличивалась (на вершине деформации на 37 - 61 %) угловая деформация сегмента. Вывод: механические свойства фибрин-клеточно-коллагеновой бластемы позволяют ей деформироваться на растяжение без негативных последствий в пределах 13 - 40 %. Подвижность отломков в первые 3 недели после диафизарного перелома вызывает деформацию и напряжение бластемы, что обуславливает в дальнейшем структуру полноценного периостального костного регенерата. При несращении диафизарного перелома подвижность отломков не оказывает стимулирующего и формообразующего эффекта. | ||
| 7. |
Литвишко В. О. Діафізарні переломи плечової кістки. Як лікувати консервативно і коли потрібна операція? [Електронний ресурс] / В. О. Литвишко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 3. - С. 96-103. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_3_21 По данным Харьковской межрайонной МСЭК (2012) при использовании погружного металлоостеосинтеза отмечена высокая частота несращения фрагментов плечевой кости (ПК) - 24 % через 4 мес лечения с применением накостной пластины. Цель работы - обосновать принципы лечения диафизарных переломов ПК, используя 30-летний научно-практический опыт, изложить усовершенствованную методику лечения и представить полученные результаты. Оценены результаты лечения 73-х пациентов с переломами ПК за период 2006 - 2014 гг. Использовали функциональное консервативное лечение с применением шинно-полотняного ортеза - 39-ти человек, аппарата внешней фиксации (АВФ) - 16-ти (после закрытой репозиции - 13-ти, открытой - 3-х). У 18-ти больных был применен накостный остеосинтез. Также проанализирован клинический материал с 1984 г (104 случая). Выделены и охарактеризованы основные признаки, влияющие на выбор методики лечения - величина смещения костных фрагментов на первичной рентгенограмме, уровень перелома, другие повреждения, ограничивающие подвижность пострадавшего, состояние лучевого нерва. Подробно изложены методики функционального лечения переломов ПК с использованием гипсовой повязки и стержневых АВФ. Выводы: при монолокальных диафизарных переломах ПК следует выбирать консервативный функциональный метод лечения - наиболее безопасный в случае осложнений, обеспечивающий сращение фрагментов в короткие сроки, хорошо переносимый пациентами и не требующий больших материальных затрат. При фиксированном смещении отломков, превышающем поперечник кости, и сопутствующих повреждениях, исключающих или существенно ограничивающих нахождение больного в вертикальном положении, целесообразно использовать АВФ. Открытая репозиция необходима при смещении отломков по ширине на полный поперечник, неустранимом положением свисания плеча в течение 2 - 5 сут. Ревизия лучевого нерва показана при значительном и фиксированном смещении отломков. | ||
| 8. |
Литвишко В. А. Лечение оскольчатых переломов длинных костей конечностей аппаратами внешней фиксации [Електронний ресурс] / В. А. Литвишко // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2016. - № 4. - С. 40-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2016_4_8 Серед усіх діафізарних переломів осколкові становлять 35 % і потребують окремого розгляду. Мета роботи - встановити особливості лікування осколкових діафізарних переломів кісток кінцівок (КК) і оцінити одержані результати. Проліковано 63 пацієнти і 65 осколкових переломів діафізів КК типів B і C за класифікацією АО (плечової кістки - 7, стегнової - 18, кісток гомілки - 35, передпліччя - 3). Протяжність зони ушкодження становила 12 - 20 % від загальної довжини кістки у 26-ти випадках, 21 - 30 % - у 23-х, 30 % і більше - в 16-ти. Для фіксації переломів використано стрижневі апарати. Головним вважали відновлення осьових взаємовідношень відламків, допускаючи залишкові зміщення за шириною на 1/2 - 2/3 діаметра. Через кілька днів починали дозоване навантаження та поступово доводили його до повного протягом 2 - 2,5 міс. Результати: відламки стегнової кістки фіксували стрижневим апаратом від 100-а до 236-ти днів, плечової - від 64-х до 126-ти, кісток гомілки - від 116-ти до 278-ми, передпліччя - від 102-х до 158-ми. У 4-х (6,1 %) пацієнтів із зоною осколкових руйнувань кістки понад 30 % її довжини виявлено незрощення відламків через 4 міс. Їм виконано кісткову автопластику зі збереженням фіксації фрагментів тим самим апаратом, після чого досягнуто зрощення. У всіх хворих переломи зажили з утворенням періостального кісткового регенерату. Суттєве обмеження функції колінного або надп'ятково-гомілкового суглобів було в 4 (6,1 %) хворих, коли зона перелому поширювалася на метаепіфіз. Висновки: у разі осколкових діафізарних переломів КК протяжність зони ушкодження може впливати на тривалість загоєння. Коли вона перевищує 30 % довжини сегмента і поширюється на метаепіфіз, збільшується ймовірність незрощення на діафізарному рівні. Збереження періостальних тканин забезпечує умови для утворення періостального регенерату, що перекриває зону ушкодження. | ||
| 9. | 
Литвишко В. О. Формоутворення періостального регенерату після діафізарного перелому за порівняльними даними ультрасонографії та рентгенографії [Електронний ресурс] / В. О. Литвишко, О. К. Попсуйшапка // Травма. - 2017. - Т. 18, № 1. - С. 74-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2017_18_1_11 Мета роботи - дослідити форму та ехогенний стан тканин у навколовідламковій зоні після діафізарного перелому шляхом ультрасонографії та прослідкувати їх зв'язок із новоутвореним кістковим регенератом на рентгенологічному зображенні. Ультрасонографічне дослідження проведено у 25 постраждалих із діафізарними переломами плеча (13), гомілки (4), стегна (8) на 2-гу і 21-шу добу після травми сонографом Tosiba Aplio-500 з лінійним датчиком 5 - 12 Гц. Основним феноменом, що було виявлено, була наявність біля кінців відламків анехогенної веретеноподібної зони, що візуалізувалася у більшості досліджених. Цю зону названо зоною фібрин-кров'яного згустка (ФКЗ). У 8 хворих з переломом плечової кістки проведено порівняння розмірів і форми зони ФКЗ з відповідними параметрами новоутвореного періостального кісткового регенерату. Ультрасонографія в режимі відеозапису надала змогу одержати інформацію щодо об'ємної деформації ФКЗ, пов'язану з переміщенням відламків у процесі функціональних навантажень. Так, у разі ізометричних напружень м'язів плеча відбувалися переміщення кінців відламків, які супроводжувалися одночасно зміною форми зовнішнього контура ФКЗ. Висновки: ультрасонографія надає змогу оцінити форму та розміри навколо відламкової гематоми або ФКЗ, що знаходиться в стані організації, а також установити характер його деформацій в реальному часі за навантажень. Зазвичай, зовнішній контур ФКЗ має дугоподібну форму, що відокремлює його від оточуючих окістя і м'язів. Підтверджено той факт, що гематома та ФКЗ протягом першого тижня після травми має анехогенну структуру, а ехогенні включення з'являються після вказаного терміну і частіше по периферійній зоні. Форма та розміри фібрин-кров'яного згустка наближаються до відповідних параметрів періостального кісткового регенерату. Це надає підставу вважати, що фібрин є специфічним середовищем, на основі якого утворюється нова кістка. | ||
| 10. |
Попсуйшапка О. К. Частота ускладнень лікування діафізарних переломів кінцівок за даними Харківської травматологічної МСЕК [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. Є. Ужегова, О. О. Підгайська // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - № 1. - С. 20-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2020_1_6 Цель работы - определить частоту осложнений после лечения диафизарных переломов костей конечностей по данным Межрайонной специализированной травматологической медико-социальной экспертной комиссии Харьковской облгосадминистрации (МСЭК). Изучена частота случаев несращения отломков, остеомиелита, нейропатии лучевого нерва у 773 пострадавших с диафизарным переломом конечностей, которые проходили первичное освидетельствование в МСЭК за период 01.01.2016 - 31.12.2018. Из них 96 % лиц были предпенсионного возраста. Больных с переломом костей голени было 461, предплечья - 49, бедренной кости - 173, плечевой - 90. Проанализирована частота несращения в подгруппах в зависимости от способа соединения отломков. При изолированных переломах голени после использования накостного остеосинтеза несращение обнаружено в 11,9 % случаев, интрамедуллярного блокирующего - 16,0 %, стержневых аппаратов - 3,0 %, аппарата Илизарова - 18,4 %, гипсовой повязки - 7,6 %. После лечения перелома бедренной кости с применением накостного остеосинтеза несращение отмечено у 9,4 %, интрамедуллярного блокирующего - у 12,8 %. После накостного остеосинтеза при переломах плечевой кости и костей предплечья несращение зафиксировано у 19,0 и 28,6 % больных соответственно, а нейропатия лучевого нерва - у 25,0 и 26,4 %. Частота остеомиелита при погружном остеосинтезе составила 2,9 - 7,7 %. Выводы: наиболее распространенным способом фиксации отломков при изолированных диафизарных переломах оказался накостный остеосинтез, использованный в 36,6 % случаев переломов костей голени; 64,9 % - бедренной кости; 75,6 % - плечевой; 100,0 % - костей предплечья. Вторым по частоте применения является интрамедуллярный блокирующий остеосинтез. Основным осложнением лечения было несращение отломков, а в случае использования накостного остеосинтеза при переломах плечевой кости или костей предплечья - нейропатия лучевого нерва. | ||
| 11. |
Литвишко В. А. Оскольчатые диафизарные переломы и их лечение [Електронний ресурс] / В. А. Литвишко, А. К. Попсуйшапка // Травма. - 2016. - Т. 17, № 3. - С. 159-165. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Travma_2016_17_3_44 Проведено лечение 73-х больных с 77-ми оскольчатыми переломами диафиза конечностей B и C типов. Дополнительно рассмотрены такие признаки перелома, как величина смещения отломков по ширине и протяженность зоны оскольчатого разрушения сегмента. Для фиксации отломков использовали стержневые аппараты (70), изготовляемые ЧП "ОртоПАК", или шинно-матерчатые ортезы (7) (при переломах плеча). При 39-ти переломах вправление отломков проведено на системе вытяжения, после чего они фиксированы аппаратом, у 24-х закрыто одномоментно и у 15 - открыто. Основным считали восстановление правильных осевых взаимоотношений отломков, и при этом часто оставались остаточные смещения по ширине на 1/2 - 2/3 поперечника. Через несколько дней больные начинали дозированную нагрузку поврежденной конечности. Средние сроки фиксации аппаратом или ортезом составили для бедра - 105 дней, голени - 135, плеча - 88. Частота несращений после первично начатого лечения имела место у 5-ти больных (6,5 %). При выявлении у них патологической подвижности отломков на уровне одного из изломов через 3 - 4 месяца лечение дополняли костной аутопластикой с продолжением фиксации тем же аппаратом и сохранением нагрузки конечности. | ||
| 12. |
Попсуйшапка О. К. Механічні та структурні особливості незрощення відламків великогомілкової кістки та їхнє значення для лікування [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. О. Підгайська, Н. О. Ашукіна, К. В. Несвіт, В. Є. Мальцева // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2020. - № 4. - С. 33-42. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2020_4_7 Мета роботи - вивчити внутрішні напруження кісток і м'яких тканин гомілки в нормі та за умов ізольованого незрощення великогомілкової кістки (ВГК), характер переміщення відламків, структуру регенерату й обгрунтувати концепцію лікування. На скінченно-елементній моделі відтворено 3 ситуації: I - анатомічна норма; II - поперечний дефект висотою 5 мм на межі середньої та нижньої третин ВГК заповнений колагеном; III - II ситуація доповнена порожнім дефектом малогомілкової кістки (МГК) висотою 10 мм на тому самому рівні. У 45 пацієнтів із незрощенням ВГК (термін після перелому 4 - 18 міс.) проведено резекцію ділянки МГК довжиною 10 - 15 мм на рівні незрощення ВГК, встановлено стрижневий апарат зовнішньої фіксації. Вивчено лінійні переміщення кінців відламків і структуру регенерату. За умов осьового навантаження в нормі (ситуація I) у нижній половині кісток гомілки на внутрішній і зовнішній поверхнях виявлено асиметрію напружень. У ситуації II вертикальне напруження в нижній половині ВГК зменшилося на внутрішній поверхні на 69 %, на зовнішній - на 44 %, а на зовнішній стороні МГК підвищилося в 5 разів. Дотичні напруження виросли в 3 рази, їхній результуючий вектор сили змінив напрямок назовні та зріс у 7 разів. У ситуації III картина розподілу напружень на поверхні відламків ВГК стала порівнянною з нормальною. У разі незрощення фрагментів ВГК між ними виявлено фіброзно-хрящовий шар, організований під дією поперечних сил. Пацієнти навантажували ушкоджену кінцівку з перших днів після операції, у 95,6 % із них відбулося зрощення відламків ВГК через 3,5 - 4 міс. Встановлено, що виключення МГК з опорної функції шляхом резекції її ділянки 10 - 15 мм на рівні незрощення ВГК нормалізує вектор навантаження на відламках ВГК і фіброзно-хрящовому регенераті, приводячи до його осифікації. | ||
| 13. | 
Бойко О. В. Діагностика післятравматичних порушень за даними лабораторних та інструментальних досліджень у хворих із поєднаною торакальною травмою (огляд літератури) [Електронний ресурс] / О. В. Бойко, Ю. В. Волкова, П. М. Замятін, В. О. Литвишко, О. Ю. Ткачук, Д. П. Замятін // Харківська хірургічна школа. - 2020. - № 5-6. - С. 55-60. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Khkhsh_2020_5-6_12 | ||
| 14. |
Попсуйшапка О. К. Реконструктивні операції в разі остеоартриту колінного суглоба [Електронний ресурс] / О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко, О. О. Підгайська, Н. О. Ашукіна, К. К. Романенко, З. В. Данищук // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2022. - № 3-4. - С. 29-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2022_3-4_6 Мета роботи - уточнити показання та обсяг реконструктивних операцій за умов гонартрозу та удосконалити методики хірургічної корекції навколосуглобових деформацій із використанням зовнішнього стрижневого апарата. Упродовж 10 років (2012 - 2022 рр.) проведено реконструктивні втручання 45 пацієнтам (49 суглобів). Показання до операції ставили на підставі вивчення болю та його локалізації, навколосуглобової деформації кінцівки, ультразвукового і рентгенологічного обстежень. Обгрунтовано показання до певних реконструктивних хірургічних утручань на колінному суглобі. Визначено роль патологічних змін меніска в розвитку гонартрозу. Показано позитивний клінічний ефект паракапсулярної резекції передньої частини меніска з гіперпластичними розростаннями синовіальної тканини. Деформація кінцівки (43 пацієнти - варусна, 2 - вальгусна) обмежувала її функцію, спричинювала біль. Хірургічні втручання в таких випадках були спрямовані на усунення деформації проксимального відділу великогомілкової кістки. Наведено типи остеотомій, особливості встановлення авторського стрижневого апарата зовнішньої фіксації, післяопераційного ведення пацієнтів. Завдяки використанню апарата можна виконувати за необхідності кутову корекцію осі кінцівки в період, коли хворий починає ходити з частковою опорою, а функціональне навантаження кінцівки дозволяє досягти зрощення фрагментів упродовж 3,5 - 4 міс. Тривалий позитивний клінічний ефект отриманий у 42 (93 %) пацієнтів. Висновки: показання до патогенетичного лікування мають грунтуватися, у першу чергу, на ідентифікації джерела (або патогенезу) больового синдрому, потім - аналізі виду, величини навколосуглобової деформації кінцівки, ознак функціональної недостатності кінцівки, пов'язаних із нею. У третю чергу слід аналізувати рентгенологічні ознаки. Усунення кутової навколосуглобової деформації кінцівки має позитивний вплив на перебіг гонартрозу, зменшує біль, підвищує фізичну активність, сповільнює прогресування деструкції хряща. | ||
| 15. |
Клапчук Ю. В. Механічна та клінічна характеристика з’єднання "стрижень – кістка" у разі лікування вогнепальних переломів зовнішніми стрижневими пристроями різних виробників [Електронний ресурс] / Ю. В. Клапчук, О. К. Попсуйшапка, В. О. Литвишко // Ортопедія, травматологія та протезування. - 2023. - № 1. - С. 10-17. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/OpTlP_2023_1_4 Мета роботи - з'ясувати стан кісткового різьблення за умов заведення стрижнів різних виробників і встановити тривалість стабільного з'єднання "стрижень - кістка" в разі лікування діафізарних переломів кісток кінцівок. Проведено експеримент з використанням великогомілкових кісток телят. Відібрані стрижні, які використовують у зовнішніх фіксаторах виробників: Biomet (Франція), Stryker (США), ТОВ Ейч Бі Орто (Україна), ОРТОПАК (Україна). Вивчено форму кісткового різьблення та його контакт із поверхнею стрижня за 2 - 5 разового збільшення. Пристрої від вказаних виробників застосовані для фіксації відламків кісток під час лікування вогнепальних переломів у 91 постраждалого. Перевіряли стан стабільності стрижня в кістці. Експеримент показав, що для отримання відповідного за формою кісткового різьблення необхідно попередньо проходити обидва шари компактної кістки діафіза свердлом із діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Без цього руйнуються кісткові витки в першому кірковому шарі або відколюються фрагменти кістки в другому, що зменшує міцність фіксації. У разі загвинчування стрижнів у просвердлений канал у другому шарі кіркової кістки в усіх випадках якість з'єднання "стрижень - кістка" була гіршою. За умов установлення стрижнів у губчасту кістку в ній утворювалася більша кількість неповноцінних витків порівняно з компактною. Найменша частота нестабільності стрижнів у постраждалих виявлена в разі застосування апарата ОРТОПАК (18 %), значно частіша (35 - 51 %) - за пристроїв інших виробників. Частота нестабільного стану стрижнів була майже в 4 рази більшою за їх розташування в епіметафізі, ніж у діафізі. Висновки: для максимально ефективного з'єднання стрижня з кісткою необхідно його загвинчувати в підготовлений канал діаметром, який відповідає внутрішньому діаметру різьбової частини стрижня. Якість і тривалість стабільного стану стрижня в кістці залежить від технічних характеристик його різьблення, локалізації та стану зрощення відламків. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |